Процес випаровування летких рідин описується рівнянням лангмюра-кнудсена:
Де w — швидкість випаровування; m — маса випарувалася рідини; τ — тривалість випаровування; s-поверхня випаровування; p1 — тиск пари рідини; m — молекулярна маса; t — температура поверхні випаровування; 0 За рахунок теплоти випаровування поверхню рідини охолоджується, що вносить похибку в визначення швидкості випаровування. Зниження температури поверхні випаровування залежить від летючості розчинника (рис. 21) : чим вище летючість розчинника, тим більше зниження температури поверхні. При експериментальних визначеннях летючості розчинників необхідно враховувати передачу теплоти з повітря і від підкладки. З урахуванням цього зниження температури випаровуючої поверхні можна виразити наступною формулою: Де h — коефіцієнт теплопередачі; k — теплопровідність; днисп — теплота випаровування; рі0 — тиск насиченої пари розчинника; pi00-тиск пари розчинника над поверхнею; cn-експериментальний коефіцієнт, що враховує теплопередачу від підкладки; сп можна розрахувати на підставі експериментальних результатів; для ацетону cn = 4,8. Розрахункові результати мають хорошу збіжність з експериментальними. Так, при випаровуванні води при 25 0c її поверхня охолоджується до 15,6 0c при цьому тиск пари знижується з 3,20 кпа(24 мм рт. Ст.) до 1,73 кпа (13 мм рт. Ст.). Рис. 21. Зниження температури поверхні при випаровуванні розчинників: 1 — бутилацетат; 2 — толуол; 3-ізопропіловий спирт; 4-гексан; 5-ацетон. Якщо навколишнє повітря має вологість 50 %, що відповідає тиску водяної пари 1,60 кпа (12 мм рт. Ст.), то рушійна сила випаровування, рівна різниці тисків пари, в разі відсутності охолодження поверхні при 25 °с становила б 3,20 — 1,60 =1,60 кпа (12 мм рт. Ст.); коли ж має місце охолодження поверхні, рушійна сила істотно зменшується: 1,73-1,60 = 0,13 кпа (1 мм рт. Ст.). Отже, і швидкість випаровування знижується в 12 разів. При дифузії розчинника з шару рідини його молекули повинні дифундувати через: а) рідку фазу до поверхні, б) поверхневий шар рідини і в) ламінарний прикордонний шар повітря. Після цього, потрапивши в турбулентний шар обтічного повітря, пари розчинника несуться. З точки зору дифузії, випаровування рідини описується рівнянням гарднера: Де а — константа; d-коефіцієнт дифузії молекул рідини в повітря; p — атмосферний тиск; х-ефективна товщина ламінарного повітряного шару над поверхнею випаровування. Якщо рівняння лангмюра — кнудсена (11) справедливе тільки для випаровування розчинника у вакуумі, то рівняння гарднера (13) можна застосовувати у разі випаровування на повітрі; однак воно також містить константу, значення якої визначається умовами проведення експерименту. Крім входять в рівняння гарднера параметрів на випаровування істотний вплив робить також швидкість повітря над поверхнею випаровування. Ефективна товщина ламінарного шару над поверхнею х залежить як від швидкості повітря, так і від форми судини, в якому проводиться визначення. Ці параметри, а також протяжність поверхні випаровування, що контактує з потоком повітря, враховує наступне рівняння: Де n-концентрація пари у поверхні; h — відстань від поверхні випаровування до стінки; l — довжина поверхні випаровування; v1 — лінійна швидкість повітря; d — коефіцієнт дифузії молекул розчинника в повітря; ξ — аеродинамічний коефіцієнт зміщення (коефіцієнт захоплення). Формули (11), (13) і (14) дозволяють виражати абсолютну швидкість випаровування. Для технолого-лакофарбників найчастіше достатньо мати відносні величини для порівняння летючості розчинників. Відносну летючість wотн визначають за тривалістю випаровування певної кількості розчинника в порівнянні з еталонним розчинником, наприклад діетиловим ефіром, бутилацетатом (ба) або ксилолом: Де τва90% — час випаровування 90% бутилацетату; τ90% — час випаровування 90% даного розчинника. Для визначення відносної летючості розчинників розроблені різні методи і їх модифікації. В основі цих методів лежить визначення кінетики випаровування розчинників з тонких плівок, оскільки процес випаровування з великих мас розчинників не дає уявлення про характер випаровування розчинника з лакофарбових покриттів. Для дослідження кінетики випаровування невеликі кількості розчинника наносять на різні підкладки як пористі (ватман, фільтрувальний папір), так і гладкі (скло, алюміній). Щоб підкладка під час досвіду змочувалася рівномірно, поверхня, наприклад, алюмінієвих дисків обробляють розчином лугу. Інша складність полягає у виключенні нерівномірності шару через капілярного ефекту. Залежно від форми і розміру диска, на який наносять розчинник, рідина може або підніматися по його бортиках, або збиратися в середині диска. Велика частина водяної пари надходить в атмосферу з поверхні морів і океанів. Особливо це відноситься до вологих, тропічних районах землі. У тропіках випаровування перевищує кількість опадів. У високих широтах має місце зворотне співвідношення. В цілому ж по всій земній кулі кількість опадів приблизно дорівнює випаровуванню. Випаровування регулюється деякими фізичними властивостями місцевості, зокрема температурою поверхні води і великих водойм, переважаючими тут швидкостями вітру. Коли над поверхнею води дме вітер, то він відносить в сторону зволожене повітря і замінює його свіжим, більш сухим (тобто до молекулярної дифузії додається адвекція і турбулентна дифузія). Чим сильніше вітер, тим швидше змінюється повітря і тим інтенсивніше випаровування. Випаровування можна характеризувати швидкістю протікання процесу. Швидкість випаровування (v) виражається в міліметрах шару води, що випарувалася за одиницю часу з одиниці поверхні. Вона залежить від дефіциту насичення, атмосферного тиску і швидкості вітру. Швидкість випаровування, говорить закон дальтона, пропорційно різниці між тиском насичує пара при температурі випаровує поверхні і фактичним тиском водяної пари: V = а(е s-е), Де е s-пружність водяної пари при температурі випарника; е-фактична пружність водяної пари в повітрі над випаровує поверхнею; а-коефіцієнт пропорційності. Чим більше різниця (е s – е), тим швидше йде випаровування. Якщо температура випарника більше температури повітря, то випаровування триває, коли повітря вже насичений (тобто коли е=е, а е<е s). Згідно з формулою августа, швидкість випаровування обернено пропорційна тиску атмосфери р: Але цей фактор добре виражений лише в горах, де має місце великий перепад висот, а значить і атмосферного тиску. Швидкість випаровування також залежить від швидкості вітру (v). Таким чином, сумарна формула для розрахунку v: Випаровування в реальних умовах виміряти важко. Для вимірювання випаровування застосовують випарники різних конструкцій або випарні басейни (з площею поперечного перерізу 20 м 2 або 100 м 2 і глибиною 2 м). Але значення, отримані за випарниками, не можна прирівнювати до випаровування з реальної фізичної поверхні. Тому вдаються до розрахункових методів: випаровування з поверхні суші розраховується виходячи з даних по опадах, стоку і вологовмісту грунту, які легше отримати шляхом вимірювань. Випаровування з поверхні моря можна обчислити за формулами, близькими до сумарного рівняння. Розрізняють фактичне випаровування і випаровуваність. Випаровуваність – потенційно можливе випаровування в даній місцевості при існуючих в ній атмосферних умовах. При цьому мають на увазі або випаровування з поверхні води у випарнику; випаровування з відкритої водної поверхні великої водойми (природного прісноводного); випаровування з поверхні надмірно зволоженого грунту. Випаровуваність виражається в міліметрах шару випарувалася води за одиницю часу. У полярних областях випаровуваність мала: близько 80 мм/рік. Це пов’язано з тим, що тут спостерігаються низькі температури випаровуючої поверхні, а тиск насиченої водяної пари е s і фактичний тиск водяної пари малі і близькі між собою, тому і різниця (е s – е) невелика. У помірних широтах випаровуваність змінюється в широких межах і має тенденцію до зростання при просуванні з північного заходу на південний схід материка, що пояснюється зростанням в цьому ж напрямку дефіциту насичення. Найменші значення в цьому поясі євразії спостерігаються на північному заході материка: 400-450 мм, найбільші (до 1300-1800 мм) вЦентральної азії. У тропіках випаровуваність мала на узбережжях і різко збільшується у внутрішньоматерикових частинах до 2500-3000 мм. У екватора випаровуваність відносно низька: не перевищує 100 мм через невеликої величини дефіциту насичення. Фактичне випаровування на океанах збігається з випаровуваністю. На суші воно істотно менше, головним чином, залежить від режиму зволоження. Різниця між випаровуваністю і опадами можна використовувати для розрахунку дефіциту зволоження повітря. Розбираючись з питанням, від чого залежить швидкість випаровування рідини, потрібно розглядати закономірності вологообміну, що зустрічаються в повсякденному житті. Так, теплообмін безпосередньо впливає на випаровування молекул будь-якого розчину. Частинки легше відриваються від поверхні при достатньому запасі кінетичної енергії. Остання повідомляється в процесі, коли ми намагаємося остудити чашку кави або чаю, обдуваючи поверхню склянки. Розглянемо, від чого залежить швидкість випаровування рідини при різних умовах. Вплив роблять світло від сонця, вітер, склад розчину, температура. Сам фізичний процес випаровування можна уявити як хаотичний рух невагомих кульок. Кожен з них володіє певним запасом кінетичної енергії. Отримувати останню вони можуть ззовні або від сусідніх молекул. В результаті виходу молекул з розчину виходить газоподібна речовина. Звідси випливає перше, від чого залежить швидкість випаровування рідини — від щільності найдрібніших частинок над поверхнею будь-якого рідкого речовини. Але на весь процес впливає і щільність самого розчину. Молекулам легше відірватися в очищеному від солей дистиляті, ніж долати тиск важких частинок. Процес випаровування спостерігають з будь-якої речовини: твердого, рідкого. Розрідження в повітрі полегшує вихід частинок з поверхні, підвищена вологість гальмує їх рух. Підігрів розчину на вогні підвищує обмін кінетичної енергії між молекулами, допомагаючи руйнувати усталені зв’язки. Від чого залежить швидкість випаровування рідини? від площі поверхні, з якої будуть вилітати молекули. Так, з розлитої калюжі вода зникне швидше, ніж з пляшки з вузькою шийкою. Вітер допоможе вивільнити найбільш кінетично заряджені частинки. Швидкість випаровування рідини залежить від площі поверхні судини, в якому вона знаходиться. Доказом цьому служить досвід, в якому підбирають кілька видів ємностей, що розрізняються за формою горлечка. Скрізь наливають однакову кількість однорідного розчину. Горлечка відкриті. Засікають час і після його закінчення виробляють завмер залишився обсягу рідини в кожній посудині. Складається таблиця, і за результатами нескладно помітити, що найменша кількість буде в найширшій ємності. Однак враховується ще багато факторів: температура, рух і щільність повітря в приміщенні. Ще один простий досвід дозволяє перевірити, як залежить швидкість випаровування рідини від площі. Потрібно просто вилити воду з посудини на підлогу і засікти час. Відповідно, можна побачити, що розлитий обсяг практично моментально зникне, на відміну від рідини в посудині. Швидкість випаровування збільшується, якщо навпроти поверхні встановити джерело руху повітря. Допомогти в цьому може вентилятор або інший аналогічний прилад. Час скоротиться при використанні нагрівальних елементів. Фен здатний випарувати значний обсяг за хвилини, тоді як під впливом вентилятора вода аналогічного обсягу буде зникати цілу добу. Не тільки коливання повітря впливають на вихід молекул рідини з поверхні, але і рух самого обсягу з рідиною полегшує такий процес. Постійне перемішування рідини в склянці допомагає перерозподіляти енергію між частинками. Рух прискорює процес тепловіддачі від розчину повітряному середовищі, а це, відповідно, впливає на швидкість випаровування. Так, при помішуванні гарячого чаю частина рідини піднімається у вигляді пари. На швидкість випаровування впливає щільність середовища — як самої рідини, так і повітря над нею. Проводять експеримент: в одній посудині буде вода з сіллю, у другому — відфільтрована вода аналогічного обсягу. Через добу соляний розчин змінить свій обсяг на незначну частину в порівнянні з кількістю рідини в другій посудині. У будинках на морському узбережжі можна помітити, що випрані речі сохнуть досить довго. Це пов’язано з підвищеною вологістю повітря. Відповідно, і випаровування з посудини в такому місці більш тривалий, ніж далеко від моря, річки, озера. Нам всім з дитинства добре відомий один серйозний життєвий факт. Для того щоб остудити гарячий чай, необхідно налити його в холодне блюдце і тривало дути над його поверхнею. Коли тобі шість-сім років, особливо не замислюєшся над законами фізики, просто приймаєш їх як дане або, висловлюючись фізично, приймаєш їх за аксіому. Однак, осягаючи з часом науки, ми виявляємо цікаві подібності аксіом і послідовних доказів, плавно переводячи наші дитячі припущення в дорослі теореми. Те ж саме і з гарячим чаєм. Ніхто з нас і подумати не міг, що такий спосіб його охолодження безпосередньо пов’язаний з випаровуванням рідини. Для того щоб відповісти на питання, від чого залежить швидкість випаровування рідини, треба розібратися в самій фізиці процесу. Випаровування-це процес фазового переходу речовини з рідкого агрегатного стану в газоподібний. Випаровуватися може будь-яке в тому числі дуже в’язке. На вигляд і не скажеш, що якась желеподібна рідина може втрачати частину своєї маси за рахунок випаровування, але при певних умовах саме це і відбувається. Тверде тіло також може випаровуватися, тільки такий процес називається сублімацією. Почавши розбиратися, від чого залежить швидкість випаровування рідини, слід відштовхуватися від того, що це ендотермічний процес, тобто процес, що проходить з поглинанням теплоти. Теплота (теплота випаровування) передає енергію молекулам речовини, збільшуючи їх швидкість і підвищуючи ймовірність їх відриву, послаблюючи при цьому сили молекулярного зчеплення. Відриваючись від основної маси речовини, найшвидші молекули вириваються за його межі, і речовина втрачає свою масу. При цьому вилетіли молекули рідини миттєво закипають, здійснюючи при відриві процес фазового переходу, і їх вихід йде вже в газоподібному стані. Розуміючи, від яких причин залежить швидкість випаровування рідини, можна грамотно регулювати технологічні процеси, що відбуваються на їх основі. Наприклад, роботу кондиціонера, в теплообміннику-випарнику якого кипить холодоагент, забираючи теплоту з охолоджуваного приміщення, або закипання води в трубах промислового котла, теплота якої передається на потреби опалення та гвп. Усвідомлення того, від яких умов залежить швидкість випаровування рідини, надає можливість конструювати і виробляти сучасне і технологічне обладнання компактних розмірів і з підвищеним коефіцієнтом теплопередачі. Рідкий агрегатний стан вкрай нестійкий. При наших земних н. У. (поняття «нормальних умов», тобто придатних для життя людей) воно періодично прагне перейти в тверду або газоподібну фазу. Як це відбувається? від чого залежить швидкість випаровування рідини? Первинний критерій — це, природно, температура. Чим сильніше ми нагріваємо рідину, тим більше енергії ми підводимо до молекул речовини, тим більше молекулярних зв’язків ми розриваємо, тим швидше йде процес фазового переходу. Апофеоз досягається при стійкому бульбашковому кипінні. Вода кипить при 100 ºс при атмосферному тиску. Поверхня каструлі або, наприклад, чайника, де вона кипить, тільки на перший погляд ідеально гладка. При багаторазовому збільшенні картинки ми побачимо нескінченні гострі піки, як в горах. Теплота точково підводиться до кожного з цих піків, і через малу поверхні теплообміну вода моментально закипає, утворюючи пухирець повітря, який піднімається до поверхні, де і схлопивается. Саме тому таке кипіння називають бульбашковим. Швидкість при цьому максимальна. Другий важливий параметр, від чого залежить швидкість випаровування рідини, — це тиск. При зниженні тиску нижче атмосферного вода починає закипати при менших температурах. На цьому принципі заснована робота знаменитих скороварок-спеціальних каструль, звідки відкачувався повітря, і вода кипіла вже при 70-80 ºс. Підвищення тиску, навпаки, збільшує температуру закипання. Це корисна властивість використовується при подачі перегрітої води від тец в цтп і ітп, де для збереження потенціалу переноситься теплоти водуПідігрівають до температур 150-180 градусів, коли треба виключити можливість її закипання в трубах. Інтенсивний обдув поверхні рідини з температурою вище, ніж температура подається повітряного струменя, — це ще один фактор, від чого залежить швидкість випаровування рідини. Приклади цього можна взяти з повсякденного життя. Обдув вітром гладі озера або той приклад, з якого ми почали розповідь: обдув гарячого чаю, налитого в блюдце. Він остигає за рахунок того, що, відриваючись від основної маси речовини, молекули забирають частину енергії з собою, охолоджуючи його. Тут можна побачити ще й вплив площі поверхні. Блюдце ширше, ніж гуртка, тому з її квадратури потенційно може піти більшу кількість маси води. На швидкість випаровування також впливає тип самої рідини: якісь рідини випаровуються швидше, інші, навпаки, повільніше. Важливий вплив на процес випаровування надає і стан навколишнього повітря. При високому абсолютному влагосодержании (сильно вологому повітрі, наприклад, поруч з морем) процес випаровування піде повільніше. У природі речовини можуть бути в одному з трьох агрегатних станів: твердому, рідкому і газоподібному. Перехід з першого в друге і навпаки можна спостерігати щодня, особливо взимку. Однак перетворення рідини в пару, яке відоме як процес випаровування, часто не видно оку. При уявній незначності воно відіграє важливу роль в житті людини. Отже, давайте дізнаємося про це докладніше. Кожен раз, вирішивши закип’ятити чайник для чаю або кави, можна спостерігати, як, досягнувши 100 °с, вода перетворюється в пару. Саме це і є практичним прикладом процесу пароутворення (переходу певної речовини в газоподібний стан). Пароутворення буває двох видів: кипіння і випаровування. На перший погляд вони ідентичні, але це поширена помилка. Випаровування-це пароутворення з поверхні речовини, а кипіння — з усього його обсягу. Хоча і процес випаровування, і кипіння, обидва сприяють переходу рідини в газоподібний стан, варто пам’ятати про дві важливі відмінності між ними. Вважається, що випаровування — це перехід з рідкого в газоподібний агрегатний стан. Однак в рідкісних випадках, минаючи рідке, можливо випаровування прямо з твердого стану в газоподібний. Такий процес називається сублімацією. Це слово знайоме всім, хто хоч раз замовляв кухоль або футболку з улюбленою фотографією в фотосалоні. Для перманентного нанесення зображення на тканину або кераміку якраз і використовується цей вид випаровування, в честь нього друк такого роду називається сублімаційної. Також таке випаровування часто використовується для промислової сушки фруктів і овочів, виготовлення кави. Хоча сублімація зустрічається набагато рідше, ніж випаровування рідини, іноді її можна спостерігати в побуті. Так, вивішене сушитися взимку випране вологу білизну-миттєво замерзає і стає твердим. Однак поступово ця жорсткість йде, і речі стають сухими. В даному випадку вода зі стану льоду, минаючи рідку фазу, переходить відразу в пар. Як і більшість фізичних і хімічних процесів, головну роль в процесі випаровування відіграють молекули. У рідинах вони розташовані дуже близько один до одного, але при цьому вони не мають фіксованого місця розташування. Завдяки цьому вони можуть «подорожувати» по всій площі рідини, причому з різними швидкостями. Це досягається завдяки тому, що під час руху вони стикаються між собою і від цих зіткнень їх швидкість змінюється. Ставши досить швидкими, найактивніші молекули отримують можливість піднятися на поверхню речовини і, подолавши силу тяжіння інших молекул, покинути рідину. Так відбувається випаровування води або іншої речовини і утворюється пара. Чи не правда, трохи нагадує політ ракети в космос? Хоча з рідини в пар переходять найактивніші молекули, проте залишилися їх «побратими» продовжують перебувати в постійному русі. Поступово і вони набувають необхідну швидкість, щоб подолати тяжіння і перейти в інший агрегатний стан. Поступово і постійно залишаючи рідину, молекули задіють для цього її внутрішню енергію і вона зменшується. А це безпосередньо впливає на температуру речовини — вона знижується. Саме тому кількість остигає чаю в чашці трохи зменшується. Спостерігаючи за калюжами після дощу, можна помітити, що деякі з них висихають швидше, а деякі довше. Оскільки їх висихання є процесом випаровування, то можна на даному прикладі розібратися з умовами, необхідними для цього. Перетворившись в пар, молекули не перестають рухатися. У новому агрегатному стані вони починають стикатися з молекулами повітря. Через це іноді вони можуть повертатися в рідке (конденсація) або тверде (десублімація) стан. Коли процеси випаровування і конденсації (десублімації) рівносильні між собою, це називають динамічною рівновагою. Якщо газоподібна речовина знаходиться в динамічній рівновазі зі своєю рідиною аналогічного складу, його називають насиченим паром. Розглядаючи різні приклади випаровування, не можна не згадати вплив цього процесу на організм людини. Як відомо, при температурі тіла 42,2 °с білок в крові людини згортається, що веде до смерті. Нагріватися людське тіло може не тільки через інфекцію, але і при виконанні фізичної праці, занять спортом або під час перебування в жаркому приміщенні. Організму вдається зберегти прийнятну для нормальної життєдіяльності температуру, завдяки системі самоохолодження-потовиділення. Якщо температура тіла підвищується, через пори шкіри виділяється піт, а потім відбувається його випаровування. Цей процес допомагає «спалити» зайву енергію і сприяє охолодженню організму і нормалізації його температури. До речі, саме тому не варто беззастережно вірити рекламам, які підносять піт як головне лихо сучасного суспільства і намагаються продати наївним покупцям всілякі речовини для позбавлення від нього. Змусити організм менше потіти, неПорушуючи його нормальної роботи, не можна, а хороший дезодорант здатний лише маскувати неприємний запах поту. Тому, використовуючи антиперспіранти, різні присипки і пудри, можна завдати організму непоправної шкоди. Адже ці речовини забивають пори або звужують вивідні протоки потових залоз, а значить, позбавляють тіло можливості контролювати свою температуру. У випадках, якщо використання антиперспірантів все ж необхідно, попередньо варто проконсультуватися з лікарем. Як відомо, не тільки людина на 70% складається з води, але і рослини, а деякі, на зразок редису, і на всі 90%. Тому випаровування також важливо і для них. Вода є одним з головних джерел потрапляння корисних (і шкідливих теж) речовин в організм рослини. Однак, щоб ці речовини могли засвоїтися, необхідне сонячне світло. Ось тільки в спекотні дні сонце здатне не просто нагріти рослина, але і перегріти, тим самим погубивши його. Щоб цього не сталося, представники флори здатні самоохолоджуватися (схоже на людський процес потовиділення). Іншими словами при перегріванні рослини випаровують воду і таким чином охолоджуються. Тому поливу садів і городів приділяється влітку так багато уваги. Для хімічної та харчової промисловості випаровування — це незамінний процес. Як вже було сказано вище, воно не тільки допомагає виробляти дегідратацію багатьох продуктів (випаровувати вологу з них), що збільшує термін їх зберігання; але також допомагає виготовляти ідеальні дієтичні продукти (менше ваги і калорій, при більшому вмісті корисних речовин). Також випаровування (особливо сублімація) використовується для очищення різних речовин. Ще однією сферою застосування є кондиціонування повітря. Не варто забувати і про медицину. Адже процес інгаляції (вдихання пари, насиченого лікувальними препаратами) заснований теж на процесі випаровування. Однак, як і у всякого процесу, у цього є і негативні сторони. Адже перетворюватися в пар і вдихатися людьми і тваринами можуть не тільки корисні речовини, але і смертельно небезпечні. А найсумніше в тому, що вони-невидимі, а значить, людина не завжди знає, що піддався впливу токсину. Саме тому варто уникати перебування без захисних масок і костюмів, на заводах і підприємствах, що працюють з небезпечними речовинами. На жаль, шкідливі випаровування можуть підстерігати і вдома. Адже якщо меблі, шпалери, лінолеум або інші предмети виготовлені з дешевих матеріалів з порушеннями технології, вони здатні виділяти токсини в повітря, які і будуть поступово «труїти» своїх господарів. Тому при покупці будь-якої речі, варто переглядати сертифікат якості матеріалів, з яких вона виготовлена. 
(13) 
(14) 
(15) 
. Фізичні процеси
Досвід № 1. Площа
Досвід № 2. Джерело руху повітря
Досвід № 3. Щільність середовища
Фізика процесу
Як відбувається
Застосування
Температура
Тиск
Інші фактори
Випаровування — це що таке
Випаровування і кипіння: в чому різниця
Процес сублімації
Як відбувається випаровування
Умови випаровування
Конденсація і десублімація
Випаровування і людина
Роль випаровування в житті рослин
Як використовують випаровування в промисловості і в побуті
Небезпечні випаровування
